Метали — це справжні «робочі конячки» хімії: приблизно 80% усіх відомих елементів періодичної таблиці — метали. Вони оточують нас скрізь: залізні мости, мідні дроти, алюмінієві банки, золоті прикраси, титанові імпланти. Метали об'єднує набір спільних властивостей — блиск, здатність проводити тепло й електрику, ковкість (можна кувати) та тягучість (можна витягувати у дріт). Усе це пояснюється металічним зв'язком і «морем» вільних електронів.
Але не всі метали однакові — їхнє розмаїття вражає. Літій настільки легкий, що плаває на воді. Ртуть — єдиний метал, рідкий за кімнатної температури. Осмій — найгустіший, удвічі важчий за свинець. Вольфрам плавиться лише при 3422°C — тому з нього роблять нитки розжарювання в лампочках. Калій настільки м'який, що його можна різати ножем, а Хром такий твердий, що дряпає скло. Золото не іржавіє тисячоліттями, а Залізо без захисту вкривається іржею за лічені дні.
У періодичній таблиці метали займають ліву та центральну частини — від лужних металів (група 1) через лужноземельні (група 2), перехідні метали (групи 3–12), до постперехідних металів. Метали легко віддають валентні електрони, утворюючи позитивні іони (катіони). Саме тому вони реагують з неметалами, утворюючи іонні сполуки, як-от NaCl (сіль) або Fe₂O₃ (іржа). Людська цивілізація нерозривно пов'язана з металами: Бронзова доба, Залізна доба — історію людства можна розповісти через метали, які ми навчилися видобувати та використовувати.