Якщо групи в періодичній таблиці — це вертикальні «вулиці», то періоди — це горизонтальні «поверхи» хімічного будинку. Усього таких поверхів сім, і кожен відповідає кількості електронних оболонок (енергетичних рівнів) атомів. Водень і Гелій живуть на першому поверсі — у них лише одна оболонка. Літій, Берилій, Бор і далі до Неону — на другому, бо мають дві оболонки. І так аж до сьомого періоду, де розміщуються найважчі, часто радіоактивні елементи.
Кожен період починається з активного лужного металу (крім першого, де Водень) і закінчується інертним благородним газом. Рухаючись зліва направо вздовж періоду, ви спостерігаєте захоплюючу трансформацію: м'який метал Натрій, потім легкий Магній, далі Алюміній, напівметал Кремній, неметали Фосфор і Сірка, отруйний газ Хлор, і нарешті — інертний Аргон. Властивості змінюються плавно та передбачувано: зростає електронегативність, зменшується атомний радіус, посилюються неметалічні властивості.
Чому це працює? Бо всередині одного періоду електрони заповнюють одну й ту саму оболонку, але ядро стає все сильнішим — додаються протони. Сильніше ядро міцніше тримає електрони, тому атоми стискаються, а енергія іонізації зростає. Це як затягувати пасок: чим далі вправо по періоду, тим «жадібніший» до електронів атом. Перший період містить лише 2 елементи, другий і третій — по 8, четвертий і п'ятий — по 18, а шостий і сьомий — по 32.