Якщо періодична таблиця — це карта хімічного світу, то групи — це її вертикальні «вулиці». Усього таких вулиць 18, і кожна об'єднує елементи з подібними хімічними характеристиками — як сусіди на одній вулиці часто мають щось спільне. Причина цієї подібності проста: елементи однієї групи мають однакову кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні (валентних електронів), а саме ці електрони визначають хімічну поведінку.
Деякі групи настільки відомі, що мають власні назви. Група 1 — лужні метали (Літій, Натрій, Калій): м'які, блискучі, бурхливо реагують з водою — чим нижче в групі, тим реактивніший. Група 2 — лужноземельні метали (Берилій, Магній, Кальцій). Група 17 — галогени (Флуор, Хлор, Бром, Йод): дуже реактивні неметали, у природі зустрічаються лише в сполуках. Група 18 — благородні (інертні) гази (Гелій, Неон, Аргон): їхній зовнішній рівень повністю заповнений, тому вони майже не вступають у хімічні реакції.
Усередині кожної групи властивості змінюються закономірно зверху вниз: зростає атомний радіус, зменшується енергія іонізації, часто змінюється реактивність. Наприклад, серед лужних металів Літій реагує з водою спокійно, Натрій — енергійно, а Цезій — вибухово. Знання про групи дозволяє передбачати властивості елементів навіть без експерименту — саме в цьому сила періодичної таблиці.