Ступінь окиснення — це свого роду «бухгалтерія електронів» у хімії. Уявіть, що кожен зв'язок у молекулі — це боргова розписка: електрони «записують» на рахунок більш електронегативного атома. Якщо атом «віддав» електрони — його ступінь окиснення позитивний (він окиснений), якщо «прийняв» — негативний (відновлений). Наприклад, у воді H₂O Оксиген має ступінь окиснення -2 (забрав електрони), а Гідроген +1 (віддав). Сума всіх ступенів окиснення в молекулі завжди дорівнює нулю.
Ступінь окиснення — потужний інструмент для балансування хімічних рівнянь та розуміння окисно-відновних реакцій. Є кілька базових правил: простих речовин — завжди 0 (Fe⁰, O₂⁰), Оксигену у сполуках — зазвичай -2, Гідрогену — +1, лужних металів — +1, лужноземельних — +2. А от перехідні метали — справжні хамелеони. Ферум може мати ступені +2 та +3 (іржа — це Fe₂O₃, де залізо +3), Манган — від +2 до +7 (у перманганаті KMnO₄ — аж +7!).
Важливо не плутати ступінь окиснення з валентністю та реальним зарядом іона. Валентність — це кількість зв'язків (завжди додатна), а ступінь окиснення може бути позитивним, негативним або нулем. Реальний заряд іона в кристалі часто збігається зі ступенем окиснення, але в ковалентних сполуках ступінь окиснення — це умовна величина, а не фактичний заряд на атомі.