Уявіть, що у вас є 1000 монет і ви підкидаєте їх усі одночасно. Ті, що впали «решкою», ви забираєте. У середньому залишиться 500 монет. Підкидаєте знову — залишається 250. Потім 125, 63, 32... Кожен кидок — це один «період напіврозпаду». Радіоактивні атоми поводяться так само: за один період напіврозпаду кожен окремий атом має 50% шанс розпастися. Ви ніколи не знаєте, який саме атом розпадеться наступним, але точно знаєте, що через певний час половина з них зникне.
Періоди напіврозпаду різних ізотопів відрізняються колосально. Вуглець-14 має період напіврозпаду 5730 років — ідеально для датування археологічних знахідок віком до 50 000 років (мумії, давні рукописи, стоянки первісних людей). Уран-238 розпадається з періодом 4.5 мільярди років — приблизно стільки, скільки існує Земля, тому він дозволяє визначати вік гірських порід та метеоритів. А Полоній-214 має період напіврозпаду лише 0.000164 секунди — миттєвий спалах і все.
Період напіврозпаду неможливо змінити: ні нагрівання, ні охолодження, ні тиск, ні хімічні реакції на нього не впливають. Це фундаментальна константа кожного радіоактивного ізотопу, яка визначається виключно будовою ядра. Саме ця незмінність робить радіоактивне датування таким надійним: природа сама «тикає» як ідеальний годинник, який ніхто не може переставити.