Температура кипіння — це момент, коли рідина «вирішує стати газом». При цій температурі тиск парів рідини зрівнюється з атмосферним тиском, і бульбашки пари утворюються не тільки на поверхні, а й по всьому об'єму рідини. Усім знайоме кипіння води при 100°C — бульбашки, що піднімаються, пара, що клубочиться. Але це не єдиний «кип'яток» у хімії: Азот «кипить» при −196°C (ви бачили паруючий рідкий Азот у наукових шоу), а Вольфрам — лише при 5555°C.
Температура кипіння залежить від атмосферного тиску — і це має практичні наслідки. На вершині Евересту (8849 м) тиск удвічі нижчий, і вода кипить при 70°C — в такій воді неможливо зварити яйце круто. У скороварці тиск вищий за атмосферний, тому вода кипить при 120°C — їжа готується втричі швидше. В космосі, у вакуумі, вода кипить навіть при кімнатній температурі!
Серед хімічних елементів температури кипіння охоплюють неймовірний діапазон. Гелій має найнижчу температуру кипіння — −269°C (лише 4 градуси вище абсолютного нуля), що робить його незамінним для охолодження надпровідних магнітів у МРТ-сканерах та колайдерах. Азот (−196°C) використовують у кріоконсервації та для миттєвого заморожування продуктів. На іншому краю — Вольфрам (5555°C) та Реній (5596°C), які залишаються рідкими за температур, достатніх для плавлення більшості інших речовин. Знання температури кипіння дозволяє розділяти суміші перегонкою — так із нафти отримують бензин, гас та мазут.