Цей метал носить ім'я гірського інженера. Василь Самарський-Биховець — єдина людина, чиє прізвище потрапило в періодичну таблицю. У 1839 році він передав незвичайний мінерал хімікам. Через 40 років у ньому знайшли новий елемент і назвали самарієм.
Самарій — сріблястий м'який метал із групи лантаноїдів. На повітрі повільно тьмяніє. Але всередині надпотужних магнітів він працює там, де інші здаються. Його магніти витримують 350 °C і не розмагнічуються. Тому їх ставлять у реактивні двигуни та космічні апарати.
Самарій-кобальтові магніти — головна суперсила цього елемента. Вони поступаються неодимовим за силою, зате працюють у пеклі: при температурах, де неодим здається. Ще самарій використовують у ядерній медицині. Ізотоп Sm-153 прицільно вбиває ракові клітини в кістках, зберігаючи здорові тканини. А в хімічних лабораторіях йодид самарію SmI₂ — культовий реагент для синтезу складних молекул.
Порошок самарію пірофорний — самозаймається на повітрі при 150 °C. Компактний метал безпечніший, але повільно окислюється у вологому повітрі. Йодид самарію SmI₂ миттєво руйнується киснем і водою — працюють із ним лише у герметичних боксах. Радіоактивний Sm-153 потребує свинцевого екранування. Загалом самарій малотоксичний, але вдихання пилу подразнює легені.
Самарій — єдиний елемент, названий на честь реальної людини. Василь Самарський-Биховець був гірничим інженером з Росії. Він навіть не знав, що мінерал самарскіт приховував новий елемент.
Самарій-кобальтові магніти працюють при 350 °C. Неодимові при такій температурі розмагнічуються. Тому SmCo ставлять у реактивні двигуни літаків та турбіни.
Ізотоп Sm-149 поглинає нейтрони краще за всіх. Його переріз захоплення — 40 900 барнів. Це як гігантська пастка для нейтронів усередині ядерного реактора.
Ізотоп Sm-153 використовують проти раку кісток. Він випускає бета-частинки, що руйнують пухлинні клітини на відстані 2–3 мм. Здорові тканини майже не страждають.
Йодид самарію SmI₂ — зірка органічної хімії з 1977 року. Він будує складні молекули з хірургічною точністю. Хіміки називають його «магічним реагентом».
Ізотоп Sm-147 розпадається з періодом 106 мільярдів років. Це у 8 разів довше за вік Всесвіту. Геологи використовують його для датування найдавніших порід Землі.
| Ізотоп | Маса (u) | Поширеність | Період напіврозпаду | Розпад |
|---|---|---|---|---|
144Sm | 143.911999 | 3.07% | стабільний | — |
147Sm☢ | 146.914898 | 14.99% | 1.06×10¹¹ years | α |
148Sm☢ | 147.914823 | 11.24% | 7×10¹⁵ years | α |
149Sm | 148.917185 | 13.82% | стабільний | — |
150Sm | 149.917275 | 7.38% | стабільний | — |
152Sm | 151.919732 | 26.75% | стабільний | — |
154Sm | 153.922209 | 22.75% | стабільний | — |
Spectroscopic analysis of samarskite