У 1885 році австрієць Карл Ауер фон Вельсбах розколов загадковий елемент «дидим» навпіл. Одна половинка виявилася зеленою — він назвав її «зеленим близнюком», або празеодимом. Друга стала неодимом. Так один елемент породив два.
Сьогодні празеодим — незамінний компонент надпотужних магнітів. Він працює в двигунах електромобілів і вітрових турбінах. А ще його сполуки фарбують скло в унікальний жовто-зелений колір, якого не дає жоден інший елемент.
Празеодим належить до рідкісноземельних елементів, хоча насправді він не такий уже й рідкісний. У земній корі його більше, ніж свинцю чи олова. Проблема в іншому: він розсіяний і не утворює власних родовищ.
Основні запаси зосереджені в монацитовому та бастнезитовому пісках. Китай видобуває понад 60% світового обсягу. Празеодим критично важливий для зеленої енергетики — магніти з його участю підвищують ефективність електродвигунів і генераторів.
Порошок празеодиму пірофорний — самозаймається на повітрі при ~200 °C. Стружка може спалахнути від тертя. Компактний метал безпечніший, але його зберігають у герметичних контейнерах з аргоном. Сполуки празеодиму малотоксичні, проте дрібний пил подразнює очі та дихальні шляхи. При роботі потрібні окуляри, рукавички та вентиляція.
Назва «празеодим» — з грецької «зелений близнюк». Його солі мають характерний яскраво-зелений колір, а сам він був відкритий разом із «братом» неодимом.
Скло з оксидом празеодиму фільтрує жовте натрієве випромінювання (589 нм). Тому з нього роблять захисні окуляри для зварників — вони прибирають сліпучий блиск, але зберігають чіткість.
Заміна частини неодиму на празеодим у магнітах Nd₂Fe₁₄B підвищує робочу температуру до 200 °C. Це критично для моторів електромобілів, де магніти сильно нагріваються.
Сплав «мішметал» із 5% празеодиму — основа кременів для запальничок. Маленький стрижень дає сноп іскор від легкого тертя.
Празеодим має лише один стабільний ізотоп — Pr-141. Це рідкість серед елементів: більшість мають хоча б два стабільних ізотопи.
Понад 40 років учені вважали «дидим» єдиним елементом. Лише у 1885 році Вельсбах довів, що це суміш двох різних металів — празеодиму та неодиму.
| Ізотоп | Маса (u) | Поширеність | Період напіврозпаду | Розпад |
|---|---|---|---|---|
141Pr | 140.907653 | 100.00% | стабільний | — |
Separation from didymium