Уявіть перетягування канату між двома людьми. Якщо один значно сильніший — він перетягне канат на свій бік. У хімічному зв'язку «канат» — це спільні електрони, а «сила» — електронегативність. Атом з вищою електронегативністю сильніше притягує електрони. Наприклад, у молекулі води (H₂O) Оксиген значно електронегативніший за Гідроген, тому електрони проводять більше часу біля Оксигену — він стає трохи негативним (δ-), а Гідроген — трохи позитивним (δ+). Саме це робить воду полярною молекулою з унікальними властивостями.
Найпоширеніша шкала електронегативності — шкала Лайнуса Полінга, запропонована в 1932 році. За цією шкалою, абсолютний чемпіон — Флуор (F) з електронегативністю 3.98, за ним — Оксиген (3.44), Нітроген (3.04) та Хлор (3.16). А найменш електронегативні — лужні метали: Цезій та Францій з показником лише 0.7. Загальна тенденція: електронегативність зростає зліва направо в періоді та знизу вгору в групі періодичної таблиці.
Електронегативність — це ключ до розуміння типів хімічних зв'язків. Якщо різниця електронегативностей між двома атомами велика (більше 1.7) — утворюється іонний зв'язок: один атом повністю забирає електрон у іншого. Якщо різниця мала (менше 0.4) — зв'язок неполярний ковалентний: електрони розподіляються рівномірно. А якщо десь посередині — зв'язок полярний ковалентний, як у воді.