Кислоти — це «жадібні» до електронів речовини, які у воді вивільняють іони Водню (H⁺, тобто просто протони — ядра Водню без електрона). Саме ці протони відповідають за кислий смак лимону (лимонна кислота), оцту (оцтова кислота), йогурту (молочна кислота) та газованої води (вугільна кислота). Чим більше протонів H⁺ у розчині, тим сильніша кислота і тим нижчий pH. Лимонний сік має pH ≈ 2, а соляна кислота у вашому шлунку — pH ≈ 1.5.
Кислоти поділяють на сильні та слабкі. Сильні кислоти (соляна HCl, сульфатна H₂SO₄, нітратна HNO₃) повністю розпадаються на іони у воді — вони небезпечні, роз'їдають метали та органічні тканини. Сульфатна кислота — «цариця хімії», найуживаніша у промисловості: виробництво добрив, пластику, фарб, вибухівки. Слабкі кислоти (оцтова, лимонна, вугільна) іонізуються лише частково — вони безпечніші та зустрічаються в їжі та побуті.
Кислоти відіграють критичну роль у живих організмах. Соляна кислота у шлунку (pH 1.5–3.5) — не помилка природи, а необхідність: вона вбиває бактерії в їжі та активує фермент пепсин для перетравлення білків. Амінокислоти — будівельні блоки білків — мають у назві слово «кислота» бо містять карбоксильну групу COOH. ДНК розшифровується як дезоксирибонуклеїнова кислота. Дощова вода стає «кислотним дощем» (pH < 5.6), коли розчиняє SO₂ та NO₂ з промислових викидів — це шкодить лісам та водоймам.